АЛЬРАІД

ВСЕУКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Водні баталії, навчання та екскурсії: літній дитячий табір «Дружба-2020» підбиває підсумки

03.09.2020 / 53

11 днів (20–30 серпня) учасники дитячого табору «Дружба-2020» насолоджувалися красою Прикарпаття та цікавою програмою, влаштованою Лігою мусульманок України за підтримки ГСВА «Альраід».

38 хлопців розділили на 4 загони, 29 дівчат — на 3. Вони мали окрему програму: доки хлопці навчалися, дівчата грали у спортивні ігри, а потім — навпаки. У щоденній програмі були руханка, вивчення Корану та ісламської етики, спортивні ігри, а також цікаві майстер-класи. Здоров’я дітей постійно пильнував лікар.

Цікаво, що цього року до мусульманського табору захотіли долучитися аж троє дівчат-немусульманок; одна з них зголошується вже третій рік поспіль.

Здебільшого сонячна погода дозволяла перенести багато активностей надвір. Діти купалися в гірській річці та в басейні, гасали з водяними пістолетами, грали в пейнтбол, пікнікували, слухали повчальні історії при ватрі, стріляли з лука, малювали плакати, робили вистави про життя сподвижників Пророка (мир йому і благословення), грали в інтелектуальні ігри, ганяли у футбол та хокей на траві, змагалися в настільний теніс, готували шашлики та овочі на грилі. На майстер-класах дітвора плела подушки з м’якої пряжі та оздоблювала дерев’яні скриньки в техніці декупаж.

Звичайно, були екскурсії: з’їздили до скелястої фортеці в Тустані, проїхалися бугельним витягом на гору Захар Беркут і бігали над землею в мотузковому парку.

Мовного бар’єра не мали навіть діти батьків-іноземців, що працюють в Україні, та малеча, що приїхала з-за кордону до дідусів і бабусь: персонал табору говорить українською, кримськотатарською, англійською, російською та арабською мовами.

«Старожили» табору зустріли старих друзів і познайомилися з новими, а новачки дуже розширили коло спілкування. Вдячні матусі у відгуках зазначають, що тепер можна прийти з дитиною до мечеті в іншому місті, і є чималий шанс, що вона зустріне там знайомих однолітків. А ще зізнаються: діти шкодували, що час так швидко сплив, і не хотіли їхати з табору — навіть ті, для кого це була перша самостійна подорож. Батьки дякують вихователям за їхню працю, надто за терпіння: «Знаючи непосидючість своїх дітей, здогадуюсь, що терпіння вам знадобилося ой як багато!»

    

Слідкуйте за нашими заходами, новинами, обговорюйте в соціальних мережах

Партнерські та дружні ресурси